Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
підколювати — юю, юєш, недок., підколо/ти, колю/, ко/леш, док., перех. 1) Прикріплювати, приколюючи одне до одного або до чого небудь. 2) розм. Ранити себе, наколовшись на що небудь. Підколоти ногу. || Колючи чим небудь, убивати або ранити кого небудь … Український тлумачний словник
попідколювати — юю, юєш, док., перех. 1) Підколоти багато чого небудь до чогось. 2) розм. Поранити чим небудь гострим багато чогось … Український тлумачний словник
відколювати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
підколювати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
попідколювати — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
відокремлювати — I = відокремити 1) (роз єднуючи, розділяючи, брати частину від цілого), відділяти, відділити, відривати, відірвати, у[в]ривати, урвати, у[в]вірвати; відламувати, відламати (ламаючи); відколювати, відколоти (ударяючи, колючи); відколупувати,… … Словник синонімів української мови
вилупати — I в илупати аю, аєш, док., перех., діал. Виломати, відколоти. II вилуп ати а/ю, а/єш, недок. 1) Виламувати, відколювати. 2) Вилущувати, лузати … Український тлумачний словник
вилуплювати — юю, юєш, недок., ви/лупити, плю, лиш; мн. ви/луплять; док., перех. 1) розм. Видобувати, виймати, очищаючи від шкаралупи і т. ін. || Виламувати, відколювати від чого небудь; робити що небудь, виламуючи з чогось. 2) Сидячи на яйцях, виводити… … Український тлумачний словник
відколоти — див. відколювати … Український тлумачний словник
відколювання — я, с. Дія за знач. відколювати 1), 2) і відколюватися … Український тлумачний словник
